Там де є початок має бути продовження, тому їдем далі. Ми всі переживали молодість і кожен пам’ятає себе в 16-ть. Ці роки важко забути, як перший стрибок з парашутом. Мені здається з цим вдало було б порівняти переживання нашої юності. Це відчуття коли ти розумієш, що прийшов час зробити «ЦЕ» - стрибнути з парашутом, тобі дуже страшно, не звично і навіть моторошно. Але в цей « special » період життя коли рідко буває що ти думаєш «Що робити та чи це вірно». Правда полягає в тому, що не завжди наші вчинки правельні для розвитку та росту, як особистості. Ти молодий та юний, в тебе безмежне бажання побачити все й одразу, чи не так? В нас в голові мільйони мрій, бажань та великі амбіції. Спроби зробити перші кроки та перші помилки. Наші кроки стають впевненішими, жаб’ячі очі перетворюються на людські, вчинки…вчинки різні, як в людини розумної, але вбільшості ми помиляємось як на стадії розвиту арангутатнг. Флорі, так ми називаємо скорочено нашу героїню. Довго постараюсь не розпису
Ніколи не мала проб написання свого власного блогу. Це хороший інструмент виразити свою думку, що до багатьох сфер нашого життя. Сьогодні я не буду аналізувати розвиток письменництва, рівень освіченості чи досягнень в сфері науки України та в світі. Я просто бажаю поділитися з вами своїми падіннями та звершеннями в цьому 2018 році. Цей рік видався для мене надзвичайно важким та багатим на випробування. Можливо слово "багатий" не дуже влучно вжито в контексті речення, але я знаю, що фраза нам всім відома "Що нас не вбиває, робить нас сильнішими". Це не новина, що в кожного з нас не все гладко і просто в житі. Проте, мені здається на пригоди саме мені завжди щастить. Якщо так трішки підсумувати, я можу сказати що я подорослішала. Зміни не відбулися так ось, себто я заснула і на наступний день прокинулась зовсім іншою людиною. Довгі роздуми, перебирання думок по кісточкам, аналізування та багато іншого спричинило метаморфозні перетворення. Мене не можна віднести